Штучний інтелект, включаючи найсучасніші моделі, такі як Claude від Anthropic, Gemini від Google і ChatGPT від OpenAI, все частіше демонструють чіткі «особистості» під час взаємодії з користувачами. Ці чат-боти не просто відповідають на запити; вони включаються в розмову так, ніби вони особисті. Тестування на основних платформах показало, що кожен чат-бот має унікальний стиль: Claude формальний і зрозумілий, Gemini суто транзакційний, а ChatGPT використовує дружній розмовний тон.
Ілюзія самосвідомості
Ця поведінка виходить за рамки простої текстової взаємодії. ChatGPT, зокрема, пропонує «голосовий режим», який імітує природні шаблони людського мовлення, здатний підтримувати реалістичні розмови з кількома людьми одночасно. В одному випадку сім’я, яка тестувала функцію, дозволила своїм маленьким донькам запропонувати ім’я для ШІ. Потім ChatGPT брав участь у процесі вибору імені, зрештою вибравши «Spark» на основі їхніх пропозицій.
Така готовність охопити соціальну динаміку та інтегруватися в неї підкреслює ширшу тенденцію: чат-боти штучного інтелекту створені для імітації людської взаємодії. Йдеться не лише про покращену функціональність; мова йде про формування емоційних зв’язків. У результаті користувачі можуть сильно прив’язуватися до цих цифрових об’єктів.
Зростання ризиків
Потенційні негативні наслідки значні. Хоча ШІ може бути корисним інструментом, межа між допомогою та залежністю стирається. Досвід автора показує, що надмірна залежність може призвести до уніфікації мислення та самовираження. Це вже помітно в академічному середовищі, де викладачі стикаються з потоком есе, згенерованих ШІ, які неможливо відрізнити одне від одного.
Однак ризики виходять за рамки академічної доброчесності. Люди повідомляли, що закохувалися в чат-ботів штучного інтелекту, в той час як інші мали свої попередні помилки, підкріплені безумовним схваленням ШІ. У деяких випадках ці взаємодії призвели до серйозних наслідків у реальному світі.
Зростаюча складність чат-ботів зі штучним інтелектом піднімає фундаментальні питання про природу цифрових стосунків, межі людського зв’язку та психологічний вплив взаємодії з об’єктами, які симулюють співпереживання, але насправді його не мають.
Зрештою, ці системи штучного інтелекту розвиваються не лише як інструменти, але й як псевдоособистості, здатні впливати на поведінку та потенційно посилювати існуючі вразливості.
